Здійснено комплексний аналіз динаміки бугаїв молочних і молочно-м’ясних порід, включених до офіційних каталогів України у 2011–2025 роках, з урахуванням їх порідної належності та методів визначення племінної цінності. Метою дослідження було виявлення основних тенденцій у структурі племінних ресурсів і оцінка рівня інтеграції сучасних селекційних підходів у вітчизняну систему розведення молочної худоби. Матеріалом для досліджень слугували дані каталогів бугаїв, у яких наведено інформацію про походження, методи оцінки племінної цінності, селекційні індекси та продуктивні показники. Аналіз проведено із застосуванням методів варіаційної статистики. Встановлено, що впродовж досліджуваного періоду відбулися істотні зміни порідної структури бугаїв молочних порід. Домінуюче поло- ження стабільно займала голштинська порода, частка якої зросла з 40–60 % на початку досліджуваного періоду до понад 70 % в останні роки, що свідчить про орієнтацію галузі на високопродуктивні спеціалізовані генотипи. Водночас виявлено стійку тенденцію до скорочення наявності вітчизняних (українських чорно-рябої, червоно-рябої, червоної та бурої) молочних порід, що супроводжувалося зниженням частки бугаїв, оцінених сучасними методами, та використанням генетично застарілого племінного матеріалу. Породи комбінованого напряму продуктивності, зокрема симентальська та швіцька, зберігали відносно стабільну, проте обмежену частку в каталогах, водно- час для них відзначено поступове зростання рівня охоплення оцінюванням за BLUP і геномним прогнозом. У другій половині досліджуваного періоду зафіксовано зростання інтересу до джерсейської та монбельярдської порід, що пов’язано з підвищенням інтересу до якісних показників молока та адаптивності тварин. Породи зарубіжної селек- ції, насамперед голштинська та джерсейська, характеризуються вищою актуальністю оцінки, більшою повто- рюваністю та кращими селекційними індексами бугаїв порівняно з вітчизняними породами. Отримані результати свідчать про зростання залежності селекційного прогресу молочного скотарства України від імпортних генетич- них ресурсів і водночас підкреслюють необхідність відновлення вітчизняної системи селекції плідників, розроблення цілеспрямованих програм підтримки та збереження національного генофонду
